Думка Сергія Амброса, Черкащанина, добровольця полку "Азов", який загинув рівно 2 роки тому під час мінометного обстрілу у м. Широкино.
Слова, які актульні і нині... після акції "Проти мовного закону" (липень 2012-го року).
"Знаю, що 22 роки це значний термін, але маючи певний досвід спостереження за протіканням певних політичних течій в Україні маю озвучити ту просту істину, котру розуміє будь-яка свідома особа, що проживає в межах нашої держави. Річ у тім, що коренем усіх проблем є не політики, не депутати чи олігархи, не бандити і аж ніяк не міліціонери(останні це ті ж злочинці, просто в профіль). Єдина біда нашого народу це сам народ, котрий звик жалітися на подорожчання гречки, але не зробить жодного руху рукою, щоб це змінити. Я стільки разів чув заяви, що усі наші дії ні до чого не призведуть, що треба просто шукати своє місце під сонцем і т.д. Не скажу, що люди, присутні сьогодні на площі, пишуть історію або вирішують питання планетарного масштабу, навіть не скажу, що ця акція вплине на рішення по мовному закону, але всі вони стараються. Кожна людина докладає певних зусиль в силу своїх можливостей. Навіть якщо це безрезультативно чи не в тому руслі, але у них ще є віра в майбутнє, тому вони й прийшли. Коли почали блокувати рух транспорту жовті богдани та ПАЗи обїздили натовп тротуаром і на декілька секунд можна було подивитись в очі пасажирам. У когось погляд був глузливий, у когось байдужий, але в більшості він був просто втомлений. Це був погляд людей, котрі вже з усим змирились і вони їдуть додому зварити ту саму гречку.
Тому кожна людина має пам’ятати, що темрява виникає за відсутності сітла, а не навпаки. І якщо завтра загасне оцей вогник надії в останніх з нас, то хто буде в цій країні хоч за щось перейматись?"
